• Facebook
  • YouTube
Please select your page

Поради психолога на карантин

 

Як не впасти в депресію під час карантину - 4 поради психолога

Як не впасти в депресію під час карантину - 4 поради психолога 

Під час карантину українці відчувають тотальне заперечення. Багато не продовжує гуляти вулицями. А ті, хто лишається вдома, ризикують занепасти духом.

Як не впасти у депресію і пережити карантин поради психолога.

По-перше, слід думати, а не відчувати. Це допоможе не піддаватися паніці. На жаль, для українців - це складно.

На сьогодні, українці живуть у постійному стресі. І більшість вдалих рішень - емоційні. Ми звикли до того, що Українці теж живуть у невизначених умовах, де було кілька зламів, постійні економічні події, революції, війни, пертурбації. І це все змушує нас керуватися глибинними механізмами виживання. Однак слід навчитися вчасно зупиняти себе, аби емоції не заволоділи розумом.

По-друге, треба вирішити для себе, задля чого ви пішли на карантин.

"Людина, для якої ізоляція вартуватиме грошей чи планів, шукатиме підтвердження правильності своїх дій. Під час пошуку вона зверне увагу лише на трагічну інформацію. У такому стані, людина може зірватися. Тож має для себе відповісти на питання: задля чого ви пішли на карантин? Порахувати всі ризики від хвороби", - думка експертів. Врахуйте, скільки обійдеться день вентиляції легенів. Тоді зрозумієте, чого уникаєте.

По-третє, варто зробити дорослий вибір, тобто концентруватися на тому, що ви отримуєте. А це здоров'я близьких і рідних.

По-четверте, карантин -- прекрасний час для роботи над собою. Можна навчитися малювати, в'язати, нарешті зайнятися фітнесом вдома, на який не вистачало часу. Також подивитися улюблений серіал чи-то прочитати кілька книг.

Як говорити з дітьми про коронавірус. 7 порад від експертів

В українських школах та садочках додатково перевіряють температуру дітей

Тож ваші малюки, напевне, вже чули новини про коронавірус та навіть встигли злякатися. 

Не дивно, адже дитяче сприйняття світу відрізняється від суджень дорослої людини.

https://life.pravda.com.ua/images/doc/8/2/824f008-ben-white-unplash.jpeg

 

Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення, пише Huffpost.

Видання пропонує добірку порад, які допоможуть спокійно поговорити з дитиною про коронавірус. 

До обговорення проблеми долучилися експерти у сфері дитячої психології – Марк Рейнек, Рейчел Томасян та Робін Гудман.  


1. Тримайте під контролем власні емоції

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. 

Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.

"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. 

Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", – пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму. 

Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

Що робити, якщо ви запідозрили у себе коронавірус. Алгоритм дій

2. Станьте ініціатором розмови

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. 

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. 

Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.

Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.

Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", – каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. 

Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.

Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію. 

"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", – такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт. 

Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання. 

https://life.pravda.com.ua/images/doc/1/e/1e2283e-cdc-unplash.jpeg

 Підніміть тему коронавірусу під час звичайної бесіди. Фото CDC/Unplash

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. 

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. 

Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян. 

Діти до 6 років 

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

Чому руки треба мити з милом і скільки часу

Діти шкільного віку

Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.

Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку. 

Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.

Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.

В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.

Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити. 

Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.

https://life.pravda.com.ua/images/doc/c/d/cdcd4c6-neonbrand-unsplash.jpeg

Будьте чесними зі своїми дітьми. Фото NeONBRAND/Unsplash

Розмова з підлітками

Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.

Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.

При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела. 

Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи. 

Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми. 

5. Продемонструйте свою підтримку

Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.

Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

"Чесність та прозорість є найважливішими. 

Тривога процвітає, коли щось приховується. 

Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", – пропонує Марк Рейнек.

Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити"

Що світ вже знає про новий коронавірус

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

Яким чином це зробити?

Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.

Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. 

Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", – наголошує Рейчел Томасян. 

Поради батькам:

6 способів підтримки дітей під час спалаху коронавірусу (COVID-19)

Поради психолога про те, як допомогти дітям впоратися з багатьма емоціями, які вони нині можуть відчувати

ЮНІСЕФ

UNICEF

24 Березень 2020

Коронавірусне захворювання (COVID-19) несе із собою тривожність, стрес і невпевненість. Особливо сильно їх відчувають діти різного віку. Різні діти справляються з такими емоціями по-різному. Але якщо у житті вашої дитини реальністю стали закриття школи, скасування подій або розлука з друзями, ваша любов та підтримка потрібні їй зараз як ніколи.

Ми поговорили з експерткою з підліткової психології, авторкою бестселерів, постійною оглядачкою New York Times та матір'ю двох дітей докторкою Лізою Дамур про те, як можна створити нормальні умови вдома під час «нової (тимчасової) реальності». 

1. Будьте спокійні та ініціативні

«Батьки мають проявляти ініціативу та спокійно говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання (COVID-19), а також про важливу роль, яку діти можуть відігравати у підтримці свого здоров’я. Розкажіть їм, що хтось із вас в якийсь момент може відчути симптоми, які часто дуже схожі на застуду або грип, і що їм не потрібно надто лякатися цього, – рекомендує докторка Дамур, – Батьки мають заохочувати своїх дітей повідомляти їх про погане самопочуття або про переживання через вірус, щоб батьки мали змогу допомогти»

«Дорослі можуть співчувати тому, що діти нервують і переживають через COVID-19. Запевняйте своїх дітей, що діти та молоді люди, як правило, легко переносять захворювання, які може спричиняти інфекція COVID-19», – каже вона. Також важливо пам’ятати, що багато симптомів COVID-19 можна лікувати. «У зв'язку з цим ми можемо нагадати дітям, що є багато ефективних речей, які ми можемо робити, щоб захистити себе та інших людей і при цьому краще контролювати обставини: часто мити руки, не чіпати обличчя та підтримувати дистанцію з іншими людьми». «Інша річ, яку ми можемо зробити – це допомогти їм подивитись навколо себе. Скажіть дитині: «Слухай, я знаю, ти відчуваєш справжнє занепокоєння через ймовірність зараження коронавірусом, але за допомогою тих речей, які ми просимо тебе робити – мити руки, залишатися вдома – ми також дбаємо про інших людей у нашій громаді. Ми думаємо і про людей навколо нас».

2. Дотримуйтесь рутини (розпорядку дня)

«Діти потребують розпорядку. Ось так. І все, що ми маємо дуже швидко зробити зараз – це розробити новий розпорядок, аби кожен і кожна з нас спокійно прожили ці дні, – говорить докторка Дамур, – Я наполегливо рекомендую батькам забезпечувати, щоб у дітей був розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями, та час, вільний від гаджетів. Також обов'язково має бути час на допомогу батькам із хатніми справами. Нам потрібно думати про те, що ми цінуємо, і вибудувати такий розпорядок, який це максимально відображає. Для наших дітей буде великим полегшенням жити за передбачуваним графіку і знати, коли вони мають працювати, а коли вони можуть пограти».

Ліза Дамур пропонує залучити до складання розпорядку і самих дітей: «Дітям 10-11 років я б запропонувала створити розпорядок самостійно. Дайте їм подумати про ті речі, які слід включити в їхній день, а потім попрацюйте з тим, що вони створять. Що стосується дітей молодшого віку, все залежить від того, хто про них піклується (я розумію, що не всі батьки залишаються вдома, щоб це робити). Структуруйте свій день так, щоб спершу зробити всі потрібні дітям речі: від шкільних завдань до інших справ, а потім вже переходьте до інших речей. Для деяких сімей зробити всі рутинні справи на початку дня буде найкращою стратегією. Іншим сім'ям може бути краще розпочинати робочий день трохи пізніше, після довгого сну та спільного сімейного сніданку». Батькам, які не мають можливості слідкувати за тим, що роблять їхні діти протягом дня, докторка радить спільно з тими, хто піклується про дітей, подумати про різні варіанти розпорядку дня та обрати той, який спрацює найкраще.

«Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і кажіть їм, що відчувати сум – цілком нормально».

3. Дозвольте  дітям відчути свої емоції

Коли закриваються школи, це означає скасування шкільних вистав, концертів, спортивних матчів та заходів, пропуск яких через коронавірусне захворювання (COVID-19) стає приводом для сильного розчарування. Порада докторки Дамур номер один – дозвольте дітям посумувати. «У житті підлітків це великі втрати. Для них вони більші, ніж для нас, оскільки ми вимірюємо ці речі відповідно до свого життя та досвіду. Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і скажіть їм, що відчувати сум – це цілком нормально».

4. Запитуйте у дітей, яку інформацію вони отримують

Про коронавірусне захворювання (COVID-19) шириться багато дезінформації. «Дізнайтеся, що саме ваша дитина чула про захворювання і що з цього вважає правдою. Недостатньо просто повідомити своїй дитині точні факти про вірус, тому що якщо вона вже десь чула якусь дезінформацію, вона просто поєднає її з тим, що їй скажете ви. Тому важливо, щоб ви запитували, що саме ваша дитина вже знає про коронавірусне захворювання, і одразу допомагали дитині розбиратися, якщо бачите, що вона заплуталася. Дізнайтеся, що ваша дитина вже знає, і давайте перевірену інформацію, щоб привести дитину до правильного розуміння».

Якщо у них є запитання, на які ви не знаєте точної відповіді, не намагайтесь вигадати відповідь. Використовуйте це як можливість знайти інформацію разом. Використовуйте у якості джерел інформації веб-сайти організацій, яким можна довіряти – такі, як ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я.

Багато дітей стикаються з булінгом у школі чи в Інтернеті через спалах коронавірусного захворювання (COVID-19). Ваші діти мають знати, що ви завжди допоможете їм, якщо над ними знущатимуться. «Найкращий спосіб подолати будь-який вид булінгу – залучати свідків, – говорить докторка Дамур, –  Не слід очікувати, що діти самостійно дадуть відсіч кривдникам. Скоріше, ми повинні заохочувати їх звертатися за допомогою та підтримкою до друзів чи дорослих».

5. Організовуйте радісні події

Коли мова йде про те, як впоратися із важкими емоціями, «привертайте до себе увагу своєї дитини і намагайтеся врівноважити розмови про почуття з радісними подіями. Дозвольте дітям відволікатися від смутку». Влаштовуйте раз на декілька днів ігрові вечірки або разом готуйте їжу. Докторка Дамур використовує час вечері для спілкування зі своїми дочками. «Ми вирішили, що збираємось вечеряти разом щовечора. Ми об'єднуємося в пари та розподіляємо обов'язки приготування сімейної вечері».

Підліткам слід дозволити деяку свободу у користуванні їхніми гаджетами, але не в будь-який час та за будь-яких обставин. Докторка Дамур радить сказати прямо своїй дитині про те, що ви розумієте, скільки зараз в неї з'явилось вільного часу, але проводити весь цей час у соцмережах через гаджети – це не дуже гарна ідея. «Запитайте свого підлітка: «Як нам із цим бути?». Запропонуйте йому скласти план користування гаджетами і скажіть, що ви думаєте про цей план»

6. Слідкуйте за власною поведінкою

«Звісно, батьки теж відчувають тривогу, а наші діти зчитують наші емоції, – пояснює докторка Дамур, – Я раджу батькам робити все, що в їхніх силах, аби керувати власною тривогою і не накручувати дітей власними страхами. Це означає, що іноді треба стримувати важкі емоції, особливо, якщо вони дуже інтенсивні».

Діти покладаються на своїх батьків у питаннях безпеки. «Важливо, щоб ми пам'ятали, що ми водії автівки, в якій наші діти – це пасажири. І тому навіть якщо ми відчуваємо занепокоєння, ми маємо керувати автівкою так, аби наші пасажири почували себе в безпеці».

 

Авторка інтерв'ю та статті – Манді Річ, контент-райтерка ЮНІСЕФ

Гра в «ізоляцію». Як адаптуватись до режиму «карантин» - поради психолога

 

На думку психологів, стався «інформаційний вибух» з приводу коронавірусу COVID-19. Вона корисна, необхідна та важлива. Втім, у соцмережах часто-густо розповсюджують пости, які викликають паніку або ж сміх. До прикладу, фейки про покарання батьків, чиї діти розгулюватимуть вулицею, чи заражені коронавірусом тропічні фрукти.

Такі новини викликають паніку, а вона, своєю чергою, губить імунітет, зокрема, коштом гормону стресу — кортизолу.

Інформаційне ж перевантаження призводить до стресу та змін у психіці в усіх без винятку вікових категоріях.

У психології існує п'ять стадій прийняття стресової події, які цілком можна застосувати й до прийняття пандемії коронавірусу:

  1. Заперечення, яке фактично рятує психіку від гостроти удару на початку. На кшталт «так це десь там, у китайців», «до нас не дійде».

  2. Злість — маркер болю: несправедливо й боляче, цього не має бути, пошук винних. Чадо протестує та сперечається із дорослими. Усе тому, що в ізоляції діти не можуть жити нормальним, звичним для них життям.

  3. Торг — дії направленні на ухилення від удару (ознайомлення з рекомендаціями МОЗ, симптомами, покупка антисептиків і масок).

  4. Депресія — приходить повне усвідомлення того, що відбувається насправді.

  5. Прийняття — інтенсивність емоцій поступово знижується, з’являється можливість подивитися на світ навколо й спробувати жити по-новому.

«Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».

 

Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички. 

«Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями».

Отже, чого не варто робити батькам:

  • різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

  • примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

  • в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».

  • не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.

  • не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

  • слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;

  • пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!

  • щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.

  • підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.

  • розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;

  • по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;

  • сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;

  • дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

«Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!».

 

Анти-паніка: Поради психолога на час карантину

Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності. Як зберігати спокій і не піддаватися паніці розповідає психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина Габрієль.

Ситуація, що охопила практично весь світ не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.

Хвилюватися — нормально

Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби “вмикає” наш рептилоїдний мозок (амигдаливидне тіло — ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан “бий або втікай”.

Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

«Острівки безпеки»

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому я пропоную декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних “острівків безпеки”, що допоможуть пережити цю кризу.

Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані “острівки безпеки” — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стресс. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?

Вправи для тренування спокою

Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній “Стоунхендж” всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити? Формуйте свою “радість та задоволення” щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.

Дихання та м’язова релаксація

Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт “Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)”. Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.

Фокус на позитиві

Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати “щоденник позитивних дій” — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі на роботу — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

Достатній сон

Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.

Свіже повітря

Гуляйте, пийте каву\чай на вулиці. Оберіть для себе “персональний затишок”, де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що.

Ритуали

Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас моментів. Вранішня кава, молитва, зустріч із подругами — це все те, що здатне повернути нас до життя та сказати, самому собі: “Не все так погано!”

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!

 

  

 

Заняття з елементами арт-терапії

ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ  1 КЛАСУ

Мета: подолання емоційної нестабільності учнів.

Обладнання: папір формата А4, кольорові олівці.

  1. Вправа «Встаньте ті, хто…»

Мета: створення позитивної атмосфери.

Дітям пропонується вставати, якщо названий факт про них:

- народився влітку/ взимку/ восени/навесні;

- хто любить цукерки;

- у кого є брат/ сестра;

- у кого є домашня тваринка;

- хто отримував хороші оцінки;

-хто чогось боїться.

2. Вправа «Чарівні дзеркала»

Мета: формування позитивної Я -концепції, підвищення впевненості в собі, зниження тривожності.

Матеріали: кольорові олівці або фломастери, папір А4.

Учасникам пропонується намалювати себе в 3-х дзеркалах, але не простих, чарівних: у першому – маленьким і переляканим, у другому – великим і веселим, у третьому – небоящимся нічого і сильним.

  1. Підведення підсумків

Учні по черзі відповідають на запитання «Чи сподобалося тобі сьогодні на занятті? А що саме?»

 

ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ 5-7 КЛАСУ

Мета: надати ефективну підтримку учням 5-го класу у період підвищенної тривожності

Завдання: зняття психоемоційного напруження

Обладнання: аркуші паперу формату А4,кольорові олівці, релаксаційна музика «Звуки природи», кружечки для смайликів на кожного учня.

Хід заняття

  1. Вправа «Мій настрій»

Учні зображують свій настрій у вигляді смайлика,  а потім демонструють його. 

  1. Вправа «Мій Всесвіт» (під час виконання  вправи можна увімкнути музику для релаксації)

В центрі аркуша формату А4 малюють коло.   Зображують всередині кола планету, потім підписують її «Я». 

Простір навколо планети заповнюють зарками, кометами, а підписують їх відповідями на запитання:

1. Які здібності я у себе знаходжу?

2. Які книги я люблю читати?

3. Про що я мрію?

4. Про що мені приємно згадувати?

5. Про що мені неприємно згадувати?

6. Який у мене характер?

7. Який настрій у мене буває найчастіше?

8. Що я вмію робити найкраще?

9. Що в житті мені здається найбільш привабливим?

10. Чим я люблю займатися найбільше?

11. Ким я хочу стати?

12. Чи Люблю я і вмію я працювати?

13. Часто я в чомусь сумніваюся?

14. Чого в мені більше: впевненості в собі, боязкості?

15. Розумію я гумор, жарти?

16. Відчуваю я іноді почуття сорому, каяття?

17. Відчуваю я в собі хоча б хвилинну злобу, заздрість, підозрілість?

18. Як я ставлюся до себе?

Наприкінці роботи демонструють свої Всесвіти, можна влаштувати своєрідну виставку Всесвітів.

ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ 8-11 КЛАСІВ

Мета: розвиток стресостійкості

Категорія: учні 8-11 класів

Обладнання: кольорові фарби, листи формату А4.

Хід заняття

  1. Привітання

Мета: створити сприятливу невимушену психологічну атмосферу в групі.

Психолог пропонує учням скласти загальне привітання від всіх і кожного всім і кожному. Учнів порядку черговості (починає ведучий) говорять по одному слову. Кожен наступний  доповнює попереднього. Психолог командує «СТОП», коли текст привітання стає завершеним.

  1. Асоціації

Мета: актуалізація знань про поняття «Стрес»

Кожен учень по черзі називає слово асоціацію на слово «Стрес»

Психолог підводить підсумки. Як відомо стрес – це специфічна відповідь організму на вимоги середовища, що змінюється і стає загрозливим для життя, здоров’я, соціального статусу, міжособистісних стосунків тощо. Якщо фізіологічний стрес виникає у зв’язку з безпосередньою фізичною дією, то при емоційному стресі вплив стресорів опосередковується через складні психічні процеси. Ці процеси забезпечують оцінку стимулу і зіставлення його з попереднім досвідом. Суб’єктивне ставлення до стимулу, яке залежить від неповторного досвіду (значною мірою сформованого в період дитинства), особистісних відмінностей, характеру когнітивних процесів і психічного стану, є важливим психологічним механізмом і визначає індивідуальну значущість стресора.

  1. Створення мандали

А) Медитація. 

Учням пропонується зайняти зручну позу, заплющити очі.

Психолог: розслабтесь, відчуйте енергію всередині власного тіла, вона рухається по всьому тілу, а ви її спрямуйте в район сонячного сплетіння. Відчуйте там пульсацію. А тепер уявіть, що там є двері. Роздивіться їх. Які вони? Обережно відчиніть ці двері. «Увійдіть» у свій внутрішній світ. Роздивіться усе навколо. Знайдіть там центральний, найголовніший предмет, який вас найбільше приваблює і який вам допомагає долати стресові ситуації. Роздивіться його уважно і запамʼятайте. Тепер ви можете повертатися. Зачиніть двері, через які ви входили у внутрішній свій. Можете розплющувати очі.

Б) Створення мандали. Малювання починається з того, що малюється коло, а потім в  центрі зображується той самий предмет, який бачили. Після малюнок треба малювати до тих пір, поки не буде красиво.

4. Обговорення створеної мандали

- Що відчували?

-Що намалювали в центрі?

- Що це означає саме для вас?

 

ЗАНЯТТЯ  «МИ БІЛЬШЕ НЕ БОЇМОСЯ»

Мета: психологічна підтримка дітей, які мають страхи.

Категорія: молодші школярі

Обладнання: фольга, папір формату А4, кольорові олівці, мʼячик.

Хід заняття

  1. Вправа «Відповідай-ка»

Мета: налаштування на роботу, створення доброзичливої атмосфери.

Психолог передає мʼяч учням по черзі і ставить запитання:

  • Як тебе звати?

  • Скільки тобі років?

  • А який не подобається?

  • Скільки тобі років?

  • Коли ти народився?

  • Що ти більше любишь- шоколад чи ковбасу?

  • Чи подобається тобі в школі?

  • Який урок тобі подобається?

  • Чого ти боїшся?

  1. Вправа «Намалюй-ка»

Мета: актуалізувати відчуття страху.

Учням спочатку пропонують детально намалювати свій страх, розповісти іншим про те, що зображено. В кінці вправи учням пропонують позбавитися свого страху (діти найчастіше пропонують порвати та викинути папір).

  1. Вправа «Мій талісман»

Мета: зниження тривожності

Учням пропонується взяти собі необхідний шматок фольги та зробити з неї якийсь предмет, який би був їх талісманом та захисником від страхів, які щойно були знищені.

Потім діти демонструють свої талісмани.

  1. Підведення підсумків.

Учні по черзі відповідають на запитання «Що мені сподобалося/ що не сподобалося?»

Buy now

You can now buy this awesome Joomla Theme directly on Themeforest for a really low price for this awesome and stunning Joomla product!

Nulla vitae elit libero, a pharetra augue. Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Etiam porta sem malesuada magna mollis euismod. Morbi leo risus, porta ac consectetur ac, vestibulum at eros. Nulla vitae elit libero, a pharetra augue.

BUY NOW ON THEMEFOREST

×

Login

Please login using your credentials recived by email when you register.


Забыли пароль? |  Забыли логин?

×

Register now


I'm a small Introtext for the Register Module, I can be set in the Backend of the Joomla WS-Register Module.



  or   Login
×